ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ ТА УЧИТЕЛІВ ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ З ОСОБЛИВИМИ ДІТЬМИ
ПОРАДИ ДЛЯ УЧИТЕЛІВ ЯКІ ПРАЦЮЮТЬ З ОСОБЛИВИМИ ДІТЬМИ
Порадивчителямзагальноосвітніхшкіл для успішноїроботи з дітьми, якімають особливіосвітні потреби
Більшість дітей з особливостямипсихофізичногорозвиткуможенавчатися у загальноосвітніх школах за умовиреалізаціїмоделіінклюзивноїосвіти. Інклюзивненавчанняпередбачаєстворення такого освітньогосередовища, яке б відповідало потребам і можливостямкожноїдитини, незалежновідособливостейїї психофізичногорозвитку. Цегнучка, індивідуалізована система навчаннядітей з особливостямипсихофізичногорозвитку в умовахмасовоїзагальноосвітньоїшколи за місцемпроживання. У класі (групі) може бути не більшетрьохдітей з особливостями психофізичногорозвитку, доцільнокомплектуватидітей, якімаютьпорушенняоднієї категорії (слуху абозорутощо). Час перебуваннядітей з особливостямирозвитку в загальноосвітньомунавчальному (дошкільному) закладіможезмінюватисязгідно з наказом директора цього закладу (на підставівисновків психолого-медико-педагогічної консультації про стан психофізичногорозвиткукожноїдитини за результатами обов’язковогощорічногообстеження). На один рікрозробляєтьсяіндивідуальнапрограмарозвитку. Двічі на рік (за потребою частіше) переглядається з метою їїкоригування. Зокрема, коли у дитини виникаютьтруднощі у засвоєннівизначеногозмістунавчальногоматеріалу, чинавпаки виникаєнеобхідність перейти до наступногорівняскладностівиконаннязавдань. Навчальнийпроцесздійснюєтьсядиференційовано за навчальнимипрограмами, підручниками, посібниками, рекомендованимиМОНмолодьспортом для загальноосвітніх навчальнихзакладів, посильними для дітей, відповідно до робочогонавчального плану школи, і за умов кваліфікованоїспеціальноїкорекційноїдопомоги. Тому, крімвчителя загальноосвітньоїшколи, у навчальномупроцесіактивну участь берутькорекційні педагоги та псхолог ,яківолодіютькорекційно-компенсаторнимитехнологіями. Для дітей з особливимиосвітніми потребами, якімаютьінтелектуальніпорушення та зіскладнимивадамирозвитку на основіробочогонавчального плану школирозробляєтьсяіндивідуальнийнавчальний план з урахуваннямрекомендацій психолого-медико-педагогічноїконсультації та на основіТиповихнавчальнихпланівспеціальних загальноосвітніхнавчальнихзакладів для дітей, якіпотребуютькорекціїфізичного та (або) розумовогорозвитку. Особистісноорієнтованеспрямуваннянавчально-виховногопроцесузабезпечує асистентвчителя, якийбере участь у розробленні та виконаннііндивідуальнихнавчальних планів та програм, адаптуєнавчальніматеріали з урахуванняміндивідуальних особливостейнавчально-пізнавальноїдіяльностідітей з особливимиосвітніми потребами. Індивідуальнийнавчальний план визначаєперелікнавчальнихпредметів, послідовністьїхвивчення, кількість годин, щовідводяться на вивчення кожного предмета за роками навчання, та тижневукількість годин. У планівраховуютьсядодатковігодини на індивідуальні і груповізаняття, курси за вибором, факультативитощо. В індивідуальномунавчальномупланіпередбачаєтьсявідтрьох до шости годин на тиждень для проведеннякорекційно-розвиткових занять з урахуваннямвисновку психолого-медико-педагогічноїконсультації та типовихнавчальнихпланівспеціальних загальноосвітніхнавчальнихзакладів для дітей, якіпотребуютькорекціїфізичного та/або розумовогорозвитку. Такігодинивраховуютьсяпід час визначеннягранично допустимого тижневогонавчальногонавантаженнядітей з особливимиосвітніми потребами. Корекційно-розвитковізаняттяпроводятьсявідповіднимивчителями- дефектологами та практичними психологами. Навчальніпрограми для дітей з особливими потребами обов’язковомають бути індивідуалізованими та високоякісними. Індивідуальнінавчальніпланишколистворюють на основінавчальноїпрограмизагальноосвітньоїшколивідповідногокласуабопрограми спеціальноїшколи, рекомендованої психолого-медико-педагогічноюконсультацієюпісля обстеженнядитини, затверджуютьсяпедагогічною радою і керівником закладу. У навчальномупроцесімаєздійснюватися контроль за виконанняміндивідуальногонавчального плану. Особливо важливим у здійсненні контролю є оцінювання. Оцінюваннянавчальнихдосягненьучнів з особливимиосвітніми потребами здійснюється за критеріямиоцінюваннянавчальнихдосягненьучнів у системізагальної середньоїосвіти. Оцінюваннянавчальнихдосягненьучнів з розумовоювідсталістю, зіскладними вадамирозвитку, якінавчаються за індивідуальнимнавчальним планом і програмою, здійснюється за обсягомматеріалу, визначениміндивідуальноюнавчальноюпрограмою. Система оцінюваннянавчальнихдосягненьучнів повинна бути стимулюючою. Вчителі й вихователіінклюзивнихкласів та групповинні бути відповідним чином підготовлені і постійнозайматисяпідвищеннямсвоєїкваліфікації.
Упровадженняінклюзивноїмоделіосвітипотребуєрозв’язання низки завдань:
– Організуватинавчально-виховнийпроцес, який би задовольнявосвітні потреби всіх дітей; – Зозробити систему наданняспеціальнихосвітніх і фаховихпослуг для дітей з особливимиосвітніми потребами; – Створитипозитивнийклімат у шкільномусередовищі та поза його межами; – Усіспеціалісти з проблем розвиткудітей є важливимипомічниками та партнерами вчителів, це команда, група людей, у яких є спільна мета, якіспівпрацюють, щоб досягтибільшого, ніжкоженіз них здатендосягтисамотужки; – Характернірисикомандноїроботи з дитиною, яка маєособливі потреби: – Рішеннястосовнометодівроботи з дитиноюприймаютьсяколективно; члени командинесутьколективнувідповідальність за результати; – Батьки є рівноправними членами команди; – Всі члени командимаютьрівний статус і вважаютьсяоднакововажливими. Запорукоюуспішноїреалізаціїмоделіінклюзивноїосвіти є ефективнаспівпраця вчителів, відповіднихфахівців, батьків та учнів. У школімає бути створена своєрідна мережа підтримки, тобтовсіпрацівники та адміністраціяшколи, всі, хтопрацює з дитиною з особливимиосвітніми потребами, маютьдопомагати один одному, обмінюватисязнаннями, намагатися максимально використовуватимісцевіресурси для досягненняголовної мети – реалізаціїдитиноюїї потенційнихможливостей та підготовкиїї до незалежногосамостійногожиття.
Учитель загальноосвітньогонавчального закладу повинен володітинеобхідними знаннями та навичкамироботи з дітьми з особливими потребами:
– Ознайомитися з анамнезом, матиуявлення про основнівидипорушень психофізичногорозвиткудитини; – Вивчити стан уваги, стомлюваності, темп роботикожноїдитини; – Ураховувати стан слуху, зору, особливості моторики та загальногофізичного розвиткуучня. Бути добре ознайомленимз приладами, яківикористовуютьйого учні з порушеннямизору і слуху, перевірятипридатністьслуховихапаратів, стежити за чистотоюокулярів. Навчитисявизначати, оцінювати і створювати навчальнесередовище для дітей з різними потребами. Зрозумітиважливість цілеспрямованогозалучення до роботи з дітьмичленівродини, встановлення з ними партнерськихстосунків. Вивчатиголовніпринципи і стратегіїколективної командноїроботи; – Навчитисяспостерігати за дітьми та оцінюватиїхрозвитокпід час занять; – Закінчуватизаняття, коли дітивтомилисячи стали неуважні; – Навчитисяадаптуватинавчальніплани, методики, матеріали та середовище до специфічних потреб дітей; – Створюватиоптимальніумови для спілкування, сприятиналагодженнюдружніх стосунківміждітьми і формуваннюколективу;- формувати в дітейдосвідналагодження та підтриманнястосунків у соціумі, навичокадаптації до соціальногосередовища; – З повагоюставитися до дітей та батьків.
Загальні правила спілкування з людьми з особливими потребами:
– Коли вирозмовляєте з людиноюабодитиною з особливимиосвітніми потребами, ертайтесябезпосередньо до неї, а не до особи, яка їїсупроводжує, батьківабо сурдоперекладача; – При знайомствіцілкомприроднопотиснути руку людині з інвалідністю – навітьті, кому важкорухати рукою, аботі, хтокористується протезом, можутьпотиснути руку – праву аболіву, що допустимо; – Коли визустрічаєтеся з людиною, яка погано абозовсім не бачить, обов’язково називайте себе та всіх, хто з вами. Якщо у вас загальнабесіда в групі, не забувайте пояснити, до кого в даний момент визвертаєтесь, і назвати себе; – Пропонуючидопомогу, почекайте, покиїїприймуть, а потім питайте, що і як робити. Якщо не зрозуміли, не соромтеся – перепитайте; – Звертайтеся до дітей з особливимиосвітніми потребами по імені, а до підлітків – як до дорослих; – Спиратисяабовиснути на чиїйсьінваліднійколясці – те ж саме, щоспиратисяабо виснути на їївласникові. Інвалідна коляска – цечастинанедоторканного простору людини, яка їївикористовує, зокрема й дитини. Цепотрібнообов’язковопояснити іншимдітям; – Розмовляючи з людиною, яка зазнаєтруднощів у спілкуванні, слухайтеїїуважно. Будьте терплячі, чекайте, поки вона сама закінчить фразу. Не виправляйте і не договорюйте за неї. Не соромтесяперепитувати, якщови не зрозуміли співрозмовника; – Коли ви говорите з людиною, яка користуєтьсяінвалідноюколяскоюабо милицями, намагайтесярозташуватися так, щобвашіочібули на одному рівні. Вам буде легшерозмовляти, а вашомуспіврозмовнику не доведетьсязакидати голову; – Щобпривернутиувагулюдини, яка погано чує, помашітьїй рукою або доторкніться до плеча. Дивітьсяїй прямо в очі й говорітьчітко, але майте на увазі, що не всі люди, які погано чують, можутьчитати по губах. Розмовляючи з тими, хтоможечитати по губах, розташуйтеся так, щоб на вас падало світло, і вас було добре видно, намагайтеся, щоб вам нічого не заважало і ніщо не закривало вас. Важливонавчитися правильно висловлюватися про дітей з особливимиосвітніми потребами. Наприклад, замістьфрази «Цейучень не можеходити» кращесказати так: «Цейученькористується ходунком і кріслом-візком».
