ЯК ОЦІНЮВАТИ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ?
Оцінювати дітей з особливими освітніми потребами (ООП) – складно. Треба зважати на можливості, емоційний стан і мотивацію. Про те, де брати критерії для оцінювання дітей з ООП і чому рекомендації інклюзивно-ресурсних центрів (ІРЦ) часом потрібно коригувати – розповідає вчитель-логопед і асистентка вчителя київської школи №58 Київа Ольга Малікова
ЯКІ Є ПЕРЕПОНИ ДЛЯ ОЦІНЮВАННЯ ДІТЕЙ З ООП
Я працюю з дітьми з аутизмом. Здебільшого, вони отримують рекомендації від ІРЦ навчатися за програмою для дітей із важкими порушеннями мовлення або з затримкою розвитку. Попри формулювання, вважається, що це програма “норми”.
Але мовленнєві проблеми – це не лише погане вимовляння звуків. Це, наприклад, знижене розуміння мовлення. Дитина слухає урок – і погано розуміє. Або якщо має дислексію чи дисграфію – диктант чи переказ, як інші, не виконає. Як тоді оцінювати? Ставити нижчу оцінку?
Моя колега має іншу ситуацію: від хлопчика з ООП (учень початкової школи) вимагають виконувати завдання на рівні з усіма. Тому в нього постійні істерики. Він бачить завдання і знає, що не впорається. Колега приносить учителю інші завдання, просить давати хлопчику можливість відчути себе успішним. Школа відмовляється. Бо як у 3–4 класах ставити оцінки?
Почнемо з того, що чітких критеріїв, як оцінювати дітей з ООП, немає. Є два варіанти оцінювання: для дітей, які мають інтелектуальні порушення і працюють за модифікованою програмою, і загальні.
Для тих, хто вчаться за модифікованими (спрощеними) програмами, є критерії, які базуються на критеріях оцінювання в спеціальній освіті. З ними простіше. Але після 9 класу у свідоцтві буде видно, що дитина вчилася не так, як усі.
Крім модифікованих програм, є адаптовані. Дитина, яка працює за такою програмою, може витрачати більше часу на виконання завдань, бо має труднощі з концентрацію. Тоді ми або зменшуємо обсяг завдань, залишаючи складність, або даємо підтримку: візуалізацію чи асистент допомагає організаційно.
І виходить парадокс: програма за складністю та сама, але є певні моменти, через які ми не можемо оцінювати таку дитину з ООП, як інших.
Адже якщо в дитини зараз корекційна робота над проблемами з письмовим мовленням, дитина просто не може не робити деякі помилки. Тому під час перевірки робіт ми просимо їх не враховувати.
І тут учителі скажуть, що якщо оцінювати цих дітей інакше, то однокласники будуть незадоволені. Я ж скажу: якщо взаємодія між учнями вибудувана правильно, цього не станеться. Бо за два роки навчання в початковій школі (коли ще немає оцінок) учні й так розуміють, що дитині з ООП потрібно більше уваги й допомоги. Вони ж не дурні.
Крім того, зараз учитель не розголошує інформацію про оцінки нікому, крім батьків дитини.
Але тут виникає страх, що на ДПА дитина з ООП отримає нижчі оцінки, аніж були поточні. І що хтось прийде і скаже: “Чому ви завищували?”. Утім, я не знаю жодного випадку, коли вчителя чи директора посадили за завищені оцінки.
Натомість в одній зі шкіл, де дитині з ООП у 3–4 класах ставили високі оцінки, бо більше враховували старання й бажання працювати, дозволили не йти на ДПА в 4 класі й не травмувати (після 4 класу ДПА потрібне лише для моніторингу й не впливає на підсумкові оцінки, – ред.). Але варто розуміти, що в 9 чи 11 класі так не буде.
Проблема також у тому, що висновок ІРЦ часто не відповідає реальним можливостям дитини. Якщо раніше через психолого-медико-педагогічну консультацію (ПМПК) на інклюзивне навчання треба було пробиватися й можливості дітей занижували, щоби відправляти їх у спецзаклади, то тепер усе навпаки: ІРЦ часто завищують можливості дитини.
Висновок ІРЦ – це прекрасно, але подивімося на здібності дитини реально. Я кажу учителям: “Ви вважаєте, що ця дитина може робити завдання на рівні з іншими?”. Вчителі погоджуються, що ні. Тоді ми розробляємо адаптовану або модифіковану програму, бо сенс у тому, щоби дитина навчалася якісно. Якщо прийшла з рівнем 1, то вийшла з рівнем 5.
ЩО РОБИТИ
За 5 років роботи з інклюзивним навчанням я знайшла для себе один вихід – зустрічі команди психолого-педагогічного супроводу з батьками для розроблення індивідуальних критерії оцінювання. На зустрічі також має бути заступник із навчально-виховної роботи, щоби зберегти законність і поставити межі всьому, що команда придумає.
Потрібно говорити з батьками, що дитина програму не тягне, що ми пройшли стільки тем за місяць, ось загальний результат класу, а ось – вашої дитини. Вона не розуміє програми. Ми можемо створити певні критерії оцінювання, але ви маєте прийняти, що навряд чи в 9 класі дитина впорається з ДПА. Батьки мають розуміти реальну картину.
Так само, коли ми говоримо, що оцінювання має бути мотивувальним, то не йдеться виключно про завищення оцінок. Комусь можна поставити реальну оцінку, щоб учень чи учениця старалася. А десь ми бачимо, що дитина докладала зусиль, але її особливості не дають їй зробити краще: тоді є сенс трохи завищити оцінку, щоби підтримати в навчанні. Це індивідуальний процес.
Але якщо батьки хочуть для дитини тільки 12, бо вважають, що вона буде вступати в Києво-Могилянську Академію, то вчитель скаже: “Не можу, бо є критерії оцінювання – й ось, що дитина має робити на 12. Ваша дитина наразі не може отримати таку оцінку. Її реальна оцінка 4–5–6. Але я розумію, що треба мотивувати, тому ми будемо прагнути ставити на 1–2 бали більше і враховувати ось такі критерії”.
Якщо команда дійде згоди, як оцінювати дитину, і кожен поставить під цими критеріями підпис, що ознайомлений і згоден – надалі не буде конфліктів та проблем. Ця одна зустріч знімить усі питання на роки навчання.
Але й тут є проблема, бо в школах, у які я ходжу, засідання команд супроводу майже не проводять. ІПР пише асистент вчителя, інколи шкільний психолог. А щоби були якісні індивідуальні критерії оцінювання, потрібно скласти хорошу ІПР.
Буває й так, що діти з ООП протестують, якщо їм ставити заслужені оцінки. Тоді в них виникають проблеми з мотивацією до навчання. Так трапляється, якщо раніше дитину інтенсивно хвалили за найменші успіхи або завищували оцінки.
Тому важливо, щоб учитель був готовий пояснити, чому оцінка нижча: що в роботі не відповідало критеріям, що виконано не в повному обсязі, чи були серйозні помилки, а, можливо, нагадати, що дитина відволікалася під час роботи. І запропонувати наступного разу бути уважнішим/-ою.
Це все закручується довкола того, наскільки учитель, асистент, батьки і школа готові докладатися до роботи з дитиною з ООП.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Позиція Міжнародного фонду “Відродження” може не збігатися з думкою автора.
